Українська література

Неділя 09 вересня 2018

Історичні пісні

(цікава інформація)

Понеділок, 05 березня 2018

Матеріали контрольної роботи"Ти знаєш, що ти людина..."

Тестування за творами О.Стороженка («Скарб»), Б.Лепкого («Мишка»),

Л.Костенко («Чайка на крижині»)

Неділя, 11 лютого 2018

П'ятниця, 09 лютого 2018

Четвер, 01 лютого 2018

Тема воєнного лихоліття в повісті "Климко"

О перший біль тих не дитячих вражень, Який він слід на серці залиша!

Л. Костенко

Щаслива пора — дитинство. Та не хотів би повернутися в своє дитинство ні на мить той, кому в юному віці довелося зустрітися віч-на-віч з війною. Діти війни. Їм довелося рано подорослішати. Перенести на своїх плечиках той не­людський жах, біль, горе, що випали на долю нашого народу. Втратити рідних, друзів. Переносити холод, голод, усі страждання окупації і попри все це залишатися Людьми … Прикладом такої людини може бути Климко, головний герой однойменної повісті Григора Тютюнника.

Саме його очима ми дивимося на трагічні події Великої Вітчизняної війни. Ось він, голодний, втомлений, ступає замерзлими босими ногами по осінній до­розі назустріч війні і далекому Слов’янську в пошуках солі. А це 200 кілометрів!

На долю Климка випробувань випало більше, ніж може витримати доросла людина. Він втратив батьків, коли був ще зовсім маленьким. Дядько Кирило, що взяв його на виховання до себе, загинув  в перші дні війни. Житло знищили окупанти. Але Климко не здається. Знаходить собі житло, допомагає влаштувати­ся там і улюбленій вчительці з маленькою дитиною. І тільки заради друзів приймає рішення йти по сіль, щоб потім можна було виміняти її на харчі.

Нелегкі часи змінюють людей, але, на щастя, не всіх. У чужому місті Климко зустрічає шевця, який дарує йому взуття. А вже разом із шевцем вони рятують незнайому дівчину під час облоги на базарі від Німеччини. І не замислюються, що їх можуть вбити. Тяжка дорога і холодна земля для босих ніг обернулися хворобою для нашого маленького героя. Та й тут добра душа прихистила в себе хлопчину, виходила його. Це була тітка Марина. Трохи одужавши, Климко поспішає додому, хоч як добре йому було у тітки. Там на нього чекають вчителька з немовлям та друг Зульфат з дідусем.

Ось уже Климко бачить рідне місто і поспішає додому. Але раптом на його шляху трапляється солдат, якого переслідує німець з кулеметом. І знову, як і ра­ніше, хлопець не думає про небезпеку для свого життя, а думає про інших. Він показує солдату, куди той може заховатися. Черга, випущена з німецького авто­мата, настигає хлопчика. Климко падає, а з пробитого мішка «тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…» Серце починає щемити. Не хочеться вірити, що загинув безкорисливий, сміливий Климко.

І хоча опис бойових дій у творі відсутній, вони супроводжують життя Климка. Починається твір зі смерті дядька Кирила, а закінчується смертю хлопчика.

Мало кому під силу взяти на себе той хрест, який з гідністю проніс герой по­вісті. Вражають його витримка і недитяча мудрість, хоча за віком він був нашим однолітком. Для мене Климко став прикладом милосердя, рішучості.

Автобіографічна основа твору

Важливе місце у вивченні творчості належить фактам, які допомагають учням зрозуміти суспільне середовище, в якому зростав письменник, історичні події, що визначили напрям його творчості, зв'язок з передовими людьми часу, розкривають секрети творчої лабораторії, визначають його місце в літературному процесі.

Особливістю творчості Григора Тютюнника і загадка його таланту полягає в тому, що він – «живописець правди». Він зображав життя української людини. Це навіть не «українська радянська людина», а просто українська людина. Вона в нього – традиційна за виявами свого національного характеру: працьовита, покладиста, естетично чутлива до краси, терпима до сусідів і тих прибульців, до яких могла б поставитисязовсім інакше.

У творчій спадщині митця є автобіографічні дитячі твори, які вивчаються у школі. Вони з'явилися як наслідок спогадів про власне голодне воєнне і повоєнне дитинство. Герої цих творів – діти. На їхню долю випали важкі випробування, вони завчасно набиралися цілком дорослого життєвого досвіду, самотужки мусили виборювати місце під сонцем.

У художньому доробку Гр. Тютюнника особливе місце посідають повісті, які об'єднані спільним мотивом понівеченого війною життя дитини. У шкільному курсі вивчається повість «Климко».

Повість “Климко” має автобіографічну основу: з шести років Григір жив на Донбасі у родині дядька Филимона Васильовича. З початком війни дядько пішов на фронт. Голод і холод змусили майбутнього письменника повернутися до матері на Полтавщину. “Ішов пішки, – згадував в автобіографії Тютюнник, – маючи за плечима одинадцять років, три класи освіти й порожню торбинку, в якій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду – земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Першого разу просити було неймовірно важко, соромно, відбирало язик і в грудях терпло, далі трохи звик. Ішов рівно два тижні...” [20, с. 315]. Таку ж «одіссею» пережив і юний герой письменника. Але справжній талант, глибоке знання життя і психології людини призвели до акцентологічного зміщення у повісті: автор повертався до матері, рятуючись від голоду, а Климко іде в далекий Слов'янськ по сіль, щоб врятувати друга Зульфата і вчительку. Альтруїзм, жертовність, яка органічна для Климка, як дихання, вирізняють цього героя з-поміж інших дитячих образів, створених українською літературою.

Оповідання Григора Тютюнника «Дивак» – один з найцікавіших творів, що розкриває дитяче світосприймання. Григір Тютюнник пише не про дитинство, а пише дитинством. Очевидно, тут справа у світовідчутті, у сприйманні життя, що його дитина, стихійний поет за своєю природою [22, с. 42].

«Дитинством» написано значну частину творів Гр. Тютюнника, і це одна з визначальних особливостей його як митця. Вона ж виявляє і спорідненість його мислення з роздумами інших радянських письменників, які прагнучи до поглибленого аналізу дійсності, складних характерів сучасників, звертаються до витоків цих характерів – дитинства й ранньої юності, які за словами О. Герцена, є чи не найважливішою частиною нашого життя, бо непомітно визначають усе майбутнє. В оповіданні «Дивак» на повну силу прозвучала ще одна тема: взаємин людини і природи, невіддільності їх, благотворного впливу цієї єдності на формування внутрішнього світу людини.

Також вивчаються у старших класах твори про кохання. Таким твором є «Три зозулі з поклоном». Цей твір чи не найглибше віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світобачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе своє життя. Це одна з найчарівніших перлин української літератури XX століття. Безперечно, в її основі автобіографічні моменти. Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, свого часу також репресованого, якому так і не пощастило повернутися додому. Навіть ім'я батька не змінено, хоча про самі репресії в новелі не йдеться – в 70-х роках ці події замовчувалися, були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нагадує самого автора.

Завдання можна виконати, перейшовши за посиланням (тут)

Іван Франко "Захар Беркут"

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

Завдання на випередження

Читати

В.Винниченко "Кумедія з Костем"

на ІІ семестр

В. Нестайко "Тореодори з Васюківки"

Я. Стельмах "Митькозавр з Юрківки"

Л. Вороніна "Таємне товариство боягузів"

Неділя, 27 листопада 2016р

____________________________________________________________

Контрольна робота № 2

Загадково прекрасна і славна давнина України

(Календарно-обрядові пісні. Пісні літературного походження.

М.Вороний. Т.Шевченко, В.Рутківський)

І варіант

І рівень (3 бали: 0,5 бала за кожну правильну відповідь)

1.         Яка з пісень є національним гімном нашої держави?

2.         Хто є найпопулярнішим персонажем колискових?

3.         Назви яких “празників” згадуються в колядці “Добрий вечір тобі, пане господарю!”?

 4.        Яка з пісень січових стрільців набула найбільшої популярності?

 5.        За допомогою чого гудець повернув юнакові історичну пам’ять (М. Вороний, “Євшан-зілля”)?

 6.        У якому з творів Тараса Шевченка розповідається про морські походи козаків?

ІІ рівень (3 бали: 0,25 бала за кожну правильну відповідь)

Завдання з вибором однієї  правильної відповіді

1.         Який зміст народ укладав у жниварські пісні?

a)    Пошану до природи, поетизацію її таємниць.

b)    Вдячність родючому полю, радість за врожай.

c)    Величання господарів, бажання успіхів у новому році.

d)    Закликання весни, сподівання на гарний урожай.

2.         Чому Грицик та Санько покинули село і прийшли на острів у плавнях (В.Рутківський, “Джури козака Швайки”)?

a)    Щоб уникнути покарання пана.

b)    Принесли козакам звістку.

c)    Прагнули козакувати

d)    Прийшли забрати рибу.

 3.        Який з епізодів поеми М. Вороного “Євшан-зілля” є кульмінацією твору?

a)    Згадка про оповідання в давніх літописах.

b)    Хлопець згадав свій рідний край.

c)    Гудець їде в Київ.

d)    Ханський син потрапив у полон.

4.         Яка головна ознака веснянок?

a)    Закличність.

b)    Урочистість.           

c)    Патріотичність.

d)    Задушевність.

Завдання з вибором кількох правильних відповідей

 1.        За допомогою яких засобів у колискових піснях створюється атмосфера доброти, любові, спокою?

a)    Пестливих слів

b)    Повторення слів, рядків.

c)    Міфічних образів.

d)    Короткого змісту.

 2.        Які відомі російські художники долучилися до викупу Т.Шевченка з кріпацтва?

a)    Є.Гребінка.

b)    І.Сошенко.

c)    К.Брюллов.

d)    О.Венеціанов.

Завдання на встановлення відповідності

Установи відповідність між різновидами пісень та їх ознаками.

1. Пісні-гімни                                                               А уповільнений ритм, пестлива лексика.

2. Колискові                                                                 Б віршовані побажання своїм рідним, близьким.

3. Веснянки                                                                 В літературне походження, урочисте й піднесене

                                                                                         виконання.

4. Стрілецькі                                                                Г патріотичність, закличність, натхненність.

5. Щедрівки

ІІІ рівень (3 бали:  1,5 бала за кожне правильно виконане завдання)

1.         Як змив дід Кібчик ганьбу свого внука Дурної Сили? Як це його характеризує (В.Рутківський, “Джури козака Швайки”)?

2.         Сформулюй тему поезії Т. Шевченка “Думка”.

ІV рівень (3 бали)

Виконай одне із завдань за вибором.

1.    Напиши невеликий твір-розповідь “Обрядове дійство, яке мені найбільше подобається”. Назви пісні, які при ньому виконуються.

2.    Напиши невеликий роздум на тему “Чи можна знайти щастя на чужій землі?” Підтвердь свої міркування прикладами з поеми М. Вороного “Євшан-зілля” та сучасного життя.

3.    Розкажи у формі невеликої розповіді, що тебе найбільше захопило в книзі В.Рутківського “Джури козака Швайки” (розділ “На Козацьких островах”).

4.    М.Вороний у поемі “Євшан-зілля” дорікає українцям, що вони свою землю зацурали, занедбали. Що, на твою думку, має робити людина, зокрема твій ровесник, щоб такого не траплялося? Розкажи про це у невеликому творі “Кого я вважаю патріотом”.

5.    Напиши невелике есе про те, чого ти навчився як читач під час вивчення теми “Календарно-обрядові пісні. Пісні літературного походження. Твори М.Вороного, Т.Шевченка, В.Рутківського” (Есе – вільний виклад думок, власні міркування, викликані якимось твором, явищем тощо).

ІІ варіант

І рівень (3 бали:  0,5 бала за кожну правильну відповідь)

1.         Що подарував Господь дівчині-Україні (за легендою про дівчину-Україну)?

2.         За що Швайка відшмагав Дурну Силу різками (В.Рутківський, “Джури козака Швайки”)?

3.         Хто є автором Державного Гімну України?

4.         Що зробив князь Володимир, щоб юний половець забув рідний край (М.Вороний, “Євшан-зілля”)?

5.         Де народився Тарас Шевченко?

6.         Що таке анафора?

ІІ рівень (3 бали: 0,25 бала за кожну правильну відповідь)

Завдання з вибором  однієї  правильної відповіді

 1.        Що народ оспівував у піснях зимового циклу?

a)    Закликав весну, виражав сподівання на гарний урожай.

b)    Вшановував природу, поетизував її таємниці.

c)    Висловлював вдячність полю, радість із приводу гарного врожаю.

d)    Величав господарів, бажав успіхів у новому році.

 2.        Що символізує євшан-зілля для ханового сина (М.Вороний, «Євшан-зілля»)?

a)    Батьківську любов.

b)    Продовження роду.

c)    Повернення пам’яті.

d)    Любов до пісні.

3.         Як називаються художні засоби, використані у словосполученнях“синє море”, “серце козацькеє”,  “неньку старенькую”, “молоду дівчину”?

a)    Метафори.

b)    Постійні епітети.

c)    Символи.

d)    Метафоричні порівняння.

4.         Яка із приказок виражає головну думку вірша Т.Шевченка “Думка”?

a)    У чужій сторонці навіть сонце не звідти сходить “.

b)    Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

c)    Бог не без милості, козак не без долі.

d)    Степ та воля – козацькая доля.

 Завдання з вибором  кількох правильних відповідей

1.         Познач серед поданих мотивів ті, які звучать у стрілецьких піснях.

a)    Побажання своїм рідним, близьким щастя й благополуччя.

b)    Вияв материнської ніжності, теплоти, любові до дитини.

c)    Присяга на вірність Україні, рідному народові.

d)    Віра в перемогу, в краще майбутнє українців.

2.         Колядки як величальні пісні походять від слова “коляда”, яке означає:

a)    різдвяна зірка

b)    різдвяна пісня

c)    винагорода за колядування

d)    початок нового року

Завдання на встановлення відповідності

Установи відповідність між творами та персонажами, які в них зображені.

1. “Євшан-зілля”                                                              А брати-українці, січові стрільці.

2. “Думка”                                                                          Б малий хлопчина, Мономах, старий хан.

3. “Іван Підкова”                                                              В козак, батько, молода дівчина.

4.«Ой, у лузі червона калина похилилася»             Г запорожці, отаман, султан.

                                                                                            Ґ дівчина, кобзар, стара мати.

ІІІ рівень (3 бали:  1,5  бала за кожне правильно виконане завдання)

1.         Дід Кудьма заборонив Швайці розправлятися з Тишкевичем у Воронівці. Чому? Як цей вчинок характеризує діда?

2.         Сформулюй головну думку поеми М. Вороного “Євшан-зілля”.

ІV рівень (3 бали)

Виконай одне із завдань за вибором.

1.    Напиши невеликий твір-розповідь “Обрядове дійство, яке мені найбільше подобається”. Назви пісні, які при ньому виконуються.

2.    Напиши невеликий роздум на тему “Чи можна знайти щастя на чужій землі?” Підтвердь свої міркування прикладами з поеми М. Вороного “Євшан-зілля” та сучасного життя.

3.    Розкажи у формі невеликої розповіді, що тебе найбільше захопило в книзі В.Рутківського “Джури козака Швайки” (розділ “На Козацьких островах”).

4.    М.Вороний у поемі “Євшан-зілля” дорікає українцям, що вони свою землю зацурали, занедбали. Що, на твою думку, має робити людина, зокрема твій ровесник, щоб такого не траплялося? Розкажи про це у невеликому творі “Кого я вважаю патріотом”.

5.    Напиши невелике есе про те, чого ти навчився як читач під час вивчення теми “Календарно-обрядові пісні. Пісні літературного походження. Твори М.Вороного, Т.Шевченка, В.Рутківського” (Есе – вільний виклад думок, власні міркування, викликані якимось твором, явищем тощо).

Неділя, 20 листопада 2016р

Аналіз вірша «Іван Підкова» Т.Г.Шевченка — тема, ідея, жанр, художні засоби.

 Відображення історії українського козацтва в поемах Шевченка «Іван Підкова»
  Жанр «Іван Підкова»: історична поема
  Тема «Іван Підкова»: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками.
  Ідея «Іван Підкова»: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом. 
Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати.
 Композиція «Іван Підкова» Твір поділяється на дві частини:
 1) сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборювали волю, щасливе життя для України; козаки не втрачали почуття гумору, впевненості в собі навіть під час небезпеки); 2) минувшина (бурхливе море, яке начебто відчуває небезпеку, що наближається, — битва козаків з турками. І. Підкова обмірковує, де будуть відбуватися військові події, і відчувається задоволення отамана від того, що запорожці готові до рішучої боротьби, за це він їм дуже вдячний). 
Художні засоби «Іван Підкова» 
• рефрен: «Було колись…»;
• метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;
• епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»;
• порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;
• звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»;
• риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»;
• риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»
         Т. Шевченко у поемі оспівує Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював морські походи проти Туреччини. У поемі, що названа його іменем, цей козарлюга змальований мужнім, відчайдушним, досвідченим, справедливим, за що побратими дуже його шанують. Сміливість притаманна кожному із запорожців. «Синє море звірюкою то стогне, то виє», «кругом хвилі, як ті гори», так що не видно ні землі, ні неба, аж «серце мліє», а «козакам того тільки й треба» — розбурхана стихія звеселяє їхні серця, наснажує співати пісні, піднімає дух козацький перед походом на Царгород. Оспівуючи славні перемоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись»:. Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю; Минулося: осталися Могили по полю. Могили ці — і свідки колись гучної слави, і водночас нагадування сучасникам, онукам запорозьких велетнів, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз, напевно, є, бо дух народу незнищенний.

___________________________________________________________________________________

Понеділок, 31 жовтня 2016р

Українські супергерої

Замість Супермена, Людини-павука, Бетмена - юний Олешко, могутній Ілля та суворий Добриня. Саме з ними зустрічається звичайний п'ятикласник Вітько, потрапивши у минуле через загадковий портал.  Незабаром на українські  екрани  виходить  фільм-фентезі "Сторожова застава" із сучасними візуальними ефектами для широкої аудиторії, знятий за мотивами однойменної книги українського письменника Володимира Рутківського.
Вихід фільму планують на 22 грудня 2016 року.
А поки пропоную переглянути офіційний тизер фільму.

Для тих, хто не хоче так довго чекати виходу фільму: 
- тут можна почитати книгу В.Рутківського "Сторожова застава" онлайн http://smart.kyivstar.ua/books/12181/read

- тут можна замовити паперову книгу в інтернет-магазині http://odessa.prom.ua/p245532134-storozhova-zastava.html

Неділя, 16 жовтня 2016р.

Хто ж автор знаменитої пісні

"Ой у лузі червона калина?"

        " Автором слів стрілецького гімну є січовий стрілець Григорій Трух, родом з Гірного (село поблизу Стрия на шляху до Сколього). Так стверджує автор публікації "Стрілецьке мистецтво і Стрийщина",науковий працівник музею Романа Савчин . Та чи дійсно це так?

       Знаменита пісня, з якої починалося національне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х років асоціюється із зовсім іншим автором, а саме - Степаном Чернецьким. Так стверджує фотоальбом "Українські Січові Стрільці. 1914-1920", що побачив світ у Львові в 1935 р. і перевиданий там же репринтним способом в 1991 р. Так-от, на стор. 128 написано: "Найпопулярнішу пісню "Ой у лузі", з якою виходили Стрільці на війну, склав С.Чарнецький для твору В.Пачовського "Сонце руїни". В 1937 р. композитор, музиколог і фольклорист Зіновій Лисько видав у Львові збірник пісень "Великий співаник "Червоної калини", відкривши його цією піснею.

       У стаття "Ой у лузі червона калина похилилася" доктор філологічних наук, лауреат Шевченківської премії Федор Погребенник в № 5 від 1997 р. журналу "Визвольний шлях" пише: "Згодом у середовищі рядових січових стрільців виникли нові строфи пісні, що відображали патріотичні почуття молодого покоління борців, прагнення галицьких українців надати допомогу єдинокровним братам визволитись з царської неволі: 

Марширують наші добровольці
у кривавий тан
Визволяти братів-українців
з московських кайдан.
А ми тії московські кайдани
розірвемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо! 

        С. Чернецький у своїй виставі "Сонце руїни" використав нову  пісню "Ой у лузі червона калина", до котрої мелодію доробив він сам, а Михайло Коссак розложив її на… інструменти…" У виставі була використана тільки одна строфа пісні", що "поширилася серед молоді, зокрема січових стрільців, загони яких саме формувалися у Стрию". 

       Тепер повернемося до прізвища Григорія Трухи. Ось його спогади: " "Коли одного дня в серпні 1914 року мали ми збірку на площі… бурси в Стрию, я почув, як мій сусід у ряді, урядник української каси в Стрию Іваницький підспівував собі гарну пісню, що мені дуже сподобалася. Її він навчився від артистів Львівського театру… На мою просьбу він переспівав мені кілька разів одну строфу тієї пісні, я навчився її напам’ять. Слова тієї пісні, що мене так захопила, були такі: 

Ой у лузі червона калина
похилилася,
Чогось наша славна Україна
зажурилася… 

          Оці слова так дуже підходили до тодішнього положення й так живо висказували всю нашу стрілецьку ідею, що я повторяв собі ту чарівну строфу раз у раз, а як наступного дня ми вийшли знову на вправи, я сів перед бурсою коло столика й склав три нові додаткові строфи, що разом творили ту славну "Червону калину". 

         Ось її повний текст, нині широко відомий і багато разів друкований у різних виданнях: 

Ой у лузі червона калина
похилилася,
Чогось наша славна Україна
зажурилася.
А ми тую червону калину
підіймемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!

Маширують наші добровольці
кривавий тан
Визволяти братів українців
з московських кайдан.
А ми наших братів українців
визволимо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!

Ой у полі ярої пшениці
золотистий лан,
Розпочали наші добровольці
з москалями тан;
А ми тую ярую пшеницю
ізберемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер
з широких степів,
То прославить по всій Україні
січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу
збережемо,
А ми нашу славну Україну,
гей, гей, розвеселимо! 

        Коли народилися нові строфи до пісні, Г.Трух там же перед бурсою кілька вечорів навчав її співати січових стрільців. Вона відразу дістала крила, всім сподобалася і полетіла від них до Стрия, а звідти – по всій Галичині. Саме в такому варіанті (хоча відомо кілька варіантів) співали цю пісню січові стрільці, наступні покоління галичан-українців, а після здобуття незалежності – й українці на Великій Україні.

            З вищесказаного можна зробити висновок, що авторами пісні "Ой у лузі червона калина похилилася" є народ, Григорій Труха та Стпепан Чернецький. Та чи дійсно це так? Ставити крапку над "і" в дискусії про історію пісні "Ой у лузі червона калина" наразі зарано. Її авторство далі залишається полем для продовження пошуків. 

                   Чи актуальна ця пісня сьогодні?

Середа, 12 жовтня 2016р.

«МОЛИТВА» О. КОНИСЬКОГО

                   Вірш «Молитва» Олександра Кониського (оригінал)

Боже великий, єдиний,

 Нам Україну храни,  

Всі свої ласки, щедроти 

 Ти на люд наш зверни.  

Дай йому волю, дай йому долю, 

 Дай доброго світа!  

Щастя дай, Боже, народу 

 На многая, многая літа! 

 Боже великий, єдиний,  

Нам Україну храни,  

Волі і світла промінням

  Ти її осіни.  

Світлом науки і знання  

Нас, дітей, просвіти!  

В чистій любові до краю

  Ти нас, Боже, зрости.  

        Історія виникнення твору «Молитва»

         Ця пісня більш як півстоліття була забороненою, не виконувалася на концертах, не звучала по радіо. Коли вона народилася, точно не відомо. Слова належать Олександрові Кониському, музика — Миколі Лисенкові. 
          У 90-х роках її знали в Галичині. У 1903-му, коли автор музики перебував у Львові, вона лунала на концертах. Пісня зазнала певного пе-реакцентування: написана для дітей, після зміни окремих слів набула загальнонародного звучання. Виконувалась у школах, на церковних святах, світських концертах, як духовний гімн — спочатку в західноукраїнських землях, а протягом 1917—1920 років — і в Наддніпрянській Україні. А згодом заборонена. Не увійшла до жодного з видань творів М. В. Лисенка. 

        Текст і музика зливаються воєдино, творять органічну цілісність. «Боже великий, єдиний» — одна з тих духовно-патріотичних пісень, що служили і служать високій меті національного відродження народу. Пісня широко знана в усіх країнах, де проживають українці, духовно об’єднує їх із батьківщиною.